Чинний польський уряд відмовився фінансувати заходи з нагоди 70-х роковин операції «Вісла» — депортації понад 150 тисяч українців з їхніх етнічних земель понад Сяном і Бугом на північ і захід Польської держави, що супроводжувалося вбивствами і киданням людей до концтаборів. Мотивацію цього кроку (досі, починаючи з 1989 року, всі польські уряди підтримували вшанування жертв операції «Вісла») озвучив голова МВС третьої Речі Посполитої Маріуш Блащак: «Україна повинна симетрично засудити те, що в Польщі звуть Волинською різаниною, і фінансувати вшанування її жертв».
Такою є офіційна позиція влади. Вона істотно відрізняється від позиції опонентів уряду; депутати Сейму від партії «Громадянська платформа» Рафал Тшасковський і Славомір Нітрас наголошували, що йдеться не про українсько-польські відносини, а про етнічних українців, які на ті часи були громадянами Польщі, а отже, це суто польська справа, до якої Україна не має жодного стосунку. Проте голоси опозиціонерів залишилися непочутими…
Серед українського політичного й інтелектуального загалу популярною є думка, що не слід загострювати відносини, треба промовчати, перетерпіти, якось та воно буде, бо ж Польща (яку самі поляки звуть третьою Річчю Посполитою) — це надійний український союзник. Але чи справді надійний? Як відомо, нині офіційна Варшава і більшість польського суспільства всіляко глорифікують часи міжвоєнної Польської держави, другої Речі Посполитої. Для багатьох ті часи є взірцевими. Проте саме тоді офіційна Варшава не раз зрадила Українську державу й українців, про що не варто забувати.
Продовжити читання “Чи була в минулому Польща надійним союзником України й українців?”